Прийняття на роботу з випробувальним терміном

На сьогоднішній день встановлення випробувального терміну новим працівникам - досить поширене явище. Адже, приймаючи на роботу нового працівника, роботодавець хоче бути впевненим, що він впорається з обов'язками.

 Отже, статтею 26 КЗпП визначено, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. 

Втім, для деяких категорій осіб випробування не встановлюється, а саме для: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Працівник, який прийнятий на роботу з випробувальним терміном, повинен отримувати завдання відповідно до посадових обов'язків, звітувати про їх виконання. При цьому випадки, коли працівник в період випробування не виконував завдання або виконував його незадовільно, повинні бути документально зафіксовані (це можуть бути акти, службові та доповідні записки). Адже розірвання трудового договору з працівником, який не пройшов випробування, може бути оскаржене ним в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Звертаємо увагу, що встановлення випробувального терміну - це право роботодавця, а не обов'язок. Якщо роботодавець впевнений, що працівник впорається зі своїми трудовими обов'язками, то випробувальний термін не встановлюють.

Згідно із загальним правилом, строк випробування при прийомі на роботу не може перевищувати 3-х місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - 6-ти місяців (ч. 1 ст. 27 КЗпП). Однак, для окремих категорій працівників встановлюються інші строки випробування. Що ж стосується продовження випробувального терміну більше його максимальної тривалості понад встановлені граничні строки, то чинним законодавством України така можливість не передбачена.

В таблиці нижче наведемо найбільш поширені випадки встановлення спеціального випробувального терміну.

Категорія осіб, яким встановлюється випробувальний термін.
Строк випробування
 
Посилання на нормативно-правову підставу
Примітки
 
1.
робочі
до 1 місяця
ч. 2 ст. 27 КзпП
Оскільки КЗпП не дає визначення поняттю«робочий», то слід звернутися до Класифікатора професій ДК 003: 2010.
2.
Особи, яких приймають на державну службу
до 6 місяців
ст. 35 Закону України «Про державну службу»            від 10.12.2015 р
 
В акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування із зазначенням його терміну. При призначенні особи на посаду держслужби вперше випробування є обов'язковим.
3.
Особи, які приймаються на службу в органах самоврядування
до 6 місяців
ч. 2 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2011 р             № 2493-ІІІ.
Встановлення випробувального терміну для осіб, обраних на виборні посади, не передбачено.
4.
Особи, яких приймають на дипломатичну службу
до 6 місяців
ст. 11 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001р.                № 2728-III
-
5.
Прийняті на військову службу за контрактом іноземці та особи без громадянства
 
2 місяці
ч. 1 ст. 21-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р              № 2232-ХII
-
6.
Особи, яких приймають на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України
до 6 місяців
ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р                       № 2713-IV
-
7.
Особи, яких приймають на посади начальницького складу та державної служби в Національне антикорупційне бюро
до 6 місяців
ч. 5 ст. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України
«Про Національне антикорупційне
бюро України» від 14.10.2014р.                  № 1698-VII,
ст. 35 Закону про держслужбу
 
-
8.
Особи, які приймаються на службу до податкових або митних органів
до 6 місяців
п. 342.2 ПКУ,
ч. 1 ст. 570 МКУ,
ст. 35 Закону про держслужбу
 
 
 
 
 
 
-

 

Подальші дії роботодавця після закінчення випробувального терміну залежать від результатів випробування. В разі якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається таким, що витримав випробування. Подальше розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

При звільненні працівника за результатами випробувального терміну потрібно дотримуватися важливих нюансів. Так, звільнити працівника який не пройшов випробувальний термін можна тільки в період даного випробування. У разі встановлення під час випробування невідповідності працівника займаній посаді (виконуваній роботі) роботодавець має право його звільнити до закінчення даного терміну, письмово попередивши про це за 3 дні (ч. 2 ст. 28 КЗпП).

Прим., військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області чинним законодавством України не наділена повноваженнями щодо тлумачення норм права, тому наведена інформація має лише інформаційно-рекомендаційний характер.

(Інформацію підготовлено юридичним відділом ВЦА м. Авдіївка)